Сходознавство_№ 33-34.pdf

ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ІМ. А. КРИМСЬКОГО

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

БІБЛІОТЕЧКА ЖУРНАЛУ “СХІДНИЙ СВІТ”

СХОДОЗНАВСТВО

33-34

Київ – 2006

Затверджено до друку вченою радою Інституту сходознавства

ім. А. Кримського НАН України 22.06.2006 (протокол № 4)

Головний редактор

Л. В. Матвєєва, д.і.н.

Редакційна колегія:

О. І. Айбабін, д.і.н.; І. П. Білецька, д.ф.н., проф.; І. П. Бондаренко,

д.ф.н., проф.; О. Б. Бубенок, к.і.н.; В. А. Бушаков, д.ф.н.; О. Б. Головко,

к.і.н.; Я. Р. Дашкевич, д.і.н., проф.; В. О. Кіктенко, к.і.н.;

Л. О. Лещенко, д.і.н., проф.; О. Д. Огнєва, к.і.н.; В. С. Рибалкін,

д.ф.н., проф.; В. В. Седнєв, к.і.н., проф.; О. В. Сухобоков, д.і.н.;

К. М. Тищенко, д.ф.н., проф.; В. Б. Урусов, к.і.н.; О. О. Хамрай, к.ф.н.;

Б. П. Яценко, д.г.н., проф.

(Склад редколегії затверджено вченою радою

Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України 22.06.2006)

Відповідальний секретар

Д. А. Радівілов, к.і.н.

Комп’ютерна верстка

В. В. Приймаченко

Адреса редакції:

01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4

Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України

к. 205, тел./факс 279-1593

Свідоцтво про державну реєстрацію

КІ №272 від 23.02.1998 р.

e-mail:

instkrymsk@gala.net

ISSN 1682-671X

ім. А. Кримського НАН України, 2006

ОМЕЛЯН ПРІЦАК

1919-2006

Колектив Інституту сходознавства ім. А. Кримського

Національної академії наук України висловлює щирі співчуття

у зв’язку зі смертю видатного, світової слави історика і сходо-

знавця Омеляна Пріцака, професора, фундатора Інституту укра-

їнських студій в Гарварді, і разом з тим академіка Національної

Академії наук України, почесного директора нашого інституту

сходо знавства. Для нас він, насамперед, є людиною, яка відродила

сходознавчу науку в Україні після кількох десятків років забуття в

роки тоталітарного режиму. Він одним із перших відгукнувся на

поклик своєї материнської землі після проголошення незалежності

України і зробив величезний внесок у розбудову української на-

уки. За ініціативою Омеляна Пріцака і завдяки його жертовній

праці в рамках Академії було створено науково-дослідний інсти-

тут сходознавства, якому було надано ім’я його великого вчите-

ля Агатангела Кримського. Протягом ряду років Омелян Пріцак

успішно керував нашим Інститутом. Крім того в Київському наці-

ональному університеті за порадами Омеляна Пріцака було ство-

рено Відділення сходознавства для підготовки молодих кадрів

сходознавців. Знову став виходити знищений у 30-ті роки журнал

“Східний світ”, почесним головним редактором якого Омелян

Пріцак є і по сьогодні, започатковано нову збірку наукових статей

“Сходознавство”, видання ряду наукових серій.

Для всіх нас Омелян Пріцак був зразком працелюбності, вимо-

гливості, наукового сумління. Він був доброю і чуйною людиною,

понад усе любив свою матірну землю – Україну. Його ім’я наза-

вжди залишиться серед великих імен української науки.

Колектив Інституту сходознавства ім. А. Кримського

вПЛив ІСЛАМУ НА РОЗвиТОК РЕЛІГІЙНО-

ФІЛОСОФСЬКиХ ТЕЧІЙ НІРҐУН БГАКТІ І САҐУН

БГАКТІ в СЕРЕДНЬОвІЧНІЙ ПІвНІЧНІЙ ІНДІї

Ботвінкін Ю. В.

Релігійно-філософський рух бгакті , що став надзвичайно по-

пулярним у Північній Індії в XIV–XVII століттях, розвивався під

впливом кількох потужних чинників, одним з яких було вста-

новлення в Індії мусульманського панування. Очевидно, що пів-

нічно-індійський рух бгакті мусульманського періоду відрізняв-

ся від класичного індійського бгакті попередніх епох. Вчення

Бгаґавадґіти про бгакті, скероване на досягнення людиною усві-

домлення власної божественності шляхом “розчинення” власної

суті в Божестві [Бгаґавадґіта 1994, 184 ], набуває деяких нових рис

у мусульманській Індії, і твори таких середньовічних поетів- бгак-

тів , як Кабір чи Тулсі Дас, суттєво відрізняються від творів їх по-

передників – Джаядеви чи Від’япаті [Subramanian 1996, 20 – 45 ]. Ця

різниця – перш за все у новому баченні ролі людини, яка вже роз-

глядається не як земне втілення Божественного, а як “божий раб”,

що наближає це вчення до християнства й ісламу. Дана стаття ви-

світлює ідеологічні елементи бгакті , успадковані цим вченням від

ісламу, і вказує на їх розходження з бгакті доісламського періоду.

Про бгакті в середньовічній Північній Індії писало бага-

то індій ських дослідників. Серед них Наґендра, Субраманіан,

Хемрадж Міна, Міра Кханна та ін. В радянській індології пробле-

му досліджу вали такі індологи, як Сазанова, Ваніна, Суворова,

Глушкова, Цвєтков, Серебряков. Здебільшого ці вчені розгляда-

ють бгакті як цілісний феномен, не вдаючись у походження окре-

мих його елементів і не відмежовуючи ісламські нашарування від

давньоіндуської суті бгакті . В Україні дана тема ще не досліджу-

валася. В час, коли в Україні зростає інтерес до релігійно-філо-

софських вчень зі Сходу, висвітлення суті і розвитку руху бгакті

може допомогти багатьом людям у їх духовному пошуку, а роз-

гляд синтезу індо-мусульманських ідей цього вчення стане при-

кладом поєднання духовних цінностей різних релігій як шляху до

мирного співіснування їх носіїв.

Вплив ісламу на бгакті розглядається на прикладі вчення кількох

шкіл нірґун (“неперсоніфікованого”) і саґун (“персоніфікованого”)

Plik z chomika:

Inne pliki z tego folderu:

Inne foldery tego chomika: